Дев’ять років на війні: встановили меморіальну дошку Герою України, який захопив два ворожі танки

Герой України Ігор Демчук служив у спецпідрозділі Нацгвардії "Омега", виконував бойові завдання з 2014 року, колектив школи, в якій він навчався, подав документи на присвоєння їхньому закладу імені Героя.

  • Пам’ятну дошку на спомин про Героя України підполковника спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України Ігоря Демчука урочисто відкрили на його малій батьківщині — у селі Каришків колишнього Барського району.
  • Дирекція школи підготувала документи на присвоєння навчальному закладу імені Героя України Ігоря Демчука.
  • Що розповідають про відважного спецназівця?

Про подію у Каришкові повідомив сайту 20 хвилин/RIA його односелець наш колега Сергій Сай-Боднар. Директор школи Сергій Бричок розповів, чому спершу рідні просили адміністрацію школи зачекати із виготовленням і встановленням меморіальної дошки.

Дружина просила зачекати

«Ігор Демчук загинув 2 серпня 2023 року, — розповідає директор школи Сергій Бричок. — Через місяць після того розпочався новий навчальний рік. На одній з педрад ми обговорили питання про вшанування йо пам’яті. Всі одностайно підтримали таку пропозицію. Зрозуміло, що з приводу цього мали порадитися з його рідними, дружиною Євгеною, мамою пані Тетяною».

Дружина з двома дітьми проживає у Львові, де служив Демчук, мама в Одесі, у селі – рідна сестра Ігоря пані Лілія.

«Дружина Ігоря подякувала за ініціативу колективу школи, але просила трохи зачекати з  меморіальною дошкою, — продовжує Сергій Бричок. — Можливо, вона знала, що командування подало документи  на присвоєння чоловікові звання Героя України. Принаймні, пані Тетяна не уточнювала, чому маємо зачекати».

25 березня 2024 вийшов указ президента України про присвоєння Ігорю Демчуку звання Героя України (посмертно). Перед тим, у грудні 2023-го,  йому присвоїли звання «Народний Герой України». Цю відзнаку дружина полеглого пані Євгена отримала з рук народної  артистки України Ади Роговцевої і Героя України десантника 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Бориса Харчука.

Нашого земляка також нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Коли адміністрація школи вдруге звернулася до дружини з пропозицією про встановлення меморіальної дошки, жінка подякувала, попросила колектив не  ображатися, дозволити їй виконати цю почесну місію.

«Пані Євгена сама готувала текст, за власні кошти замовляла пам’ятну дошку, — каже директор школи. — Знаю, що виготовляли її у Луцьку. Звідти доставили до нас Новою поштою».

За словами співрозмовника, з мамою Ігоря, пані Тетяною, яка приїхала на церемонію відкриття, радилися стосовно вибору місця встановлення дошки. Вона буде при вході до школи на сонячній стороні. Закріплювали її вчителі. Зробити це було непросто, бо велика вага меморіальної плити.

На відкритті були мати, дружина, сестра, рідні, односельці, приїхали побратими полеглого Героя.

Тепер щодня, коли учні і вчителі приходитимуть до школи, їх зустрічатиме з фотографії мужній земляк Герой України Ігор Демчук. Це за них він віддав найдорожче —своє життя.

Командир бойової групи

Ігор Демчук служив і воював у спецпідрозділі «Омега» Національної гвардії України. Був командиром однієї з бойових груп. Цей підрозділ підпорядковується безпосередньо командувачу НГУ. У мирний час їх основним завданням була боротьба з тероризмом. З 2014 року виконують найбільш складні завдання з оборони держави у війні з російськими агресорами.

Одна з операцій, яку виконувала група Демчука, — звільнення від окупантів села Ягідне на Чернігівщині.

Є багато розповідей про звірства рашистів у цьому селі. Вони зігнали 150 людей у підвал місцевої школи і утримували їх там. Не всі змогли вижити в нелюдських умовах тісного підвалу. Нелюди зі зброєю не давали можливості навіть поховати померлих. Їхні тіла лежали поруч із живими, серед яких були діти, зокрема, немовлята.

Про звірства у підвалі смерті написано багато. Менше знаємо про те, що це село звільняли від рашистів, зокрема, і спецпризначенці «Омеги», група Ігоря Демчука. Було це наприкінці березня 2022 року. Під час звільнення Ягідного спецпризначенці відбили у росіян і захопили два танки Т-72. Пізніше трофейну техніку передали військовим ЗСУ.

Ігор Демчук зі своєю групою воював у районі Сєвєродонецька, Вугледара, Урожайного.

У серпні минулого року він прийняв свій останній бій. У той день російські агресори відкрили комбінований вогонь по позиціях гвардійців: били з артилерії і з літаків. Демчук загинув від ворожої авіаційної бомби. Сталося це 2 серпня 2023 року. Відважному воїну назавжди залишилося 36 років.

Буде правильно, якщо нашій школі присвоять ім’я Героя України

Директор Каришківської школи Сергій Бричок розповів, що адміністрація школи підготувала документи на присвоєння їхньому навчальному закладу ім’я Героя України Ігоря Демчука. Питання обговорювали з колективом школи.

Ніхто не заперечував. Навпаки, педагоги висловлювали думки, що це буде велика честь для навчального закладу. Вчителі гордитимуться тим, що працюють в такій школі, діти пишатимуться ім’ям земляка. Ігор Демчук єдиний з їхнього села, хто удостоєний найвищої нагороди України.

Документи подали на розгляд депутатів Копайгородськох громади, до якої входить село Каришків, уточнив співрозмовник.

Разом з тим у школі створять Кімнату пам’яті Героя, а також земляків, які захищають рідну землю від російських окупантів.

Напишуть книгу про подвиг «Демона»

Під час урочистого відкриття пам’ятної дошки виступив голова обласної організації Національної спілки письменників України Вадим Вітковський.

Він розповів присутнім, що  видавничий дім «Моя Вінниччина» започаткував серію книг про земляків, удостоєних звання Героя України. Уже підготовлено і видано шість таких видань.

Виступаючий наголосив, що проект фінансує обласна рада. Такі книги поширюють у бібліотеки, школи, аби про наших Героїв дізнавалися майбутні покоління.

«Одну з таких книг присвятимо світлій пам’яті вашого земляка з Каришкова Ігоря Демчука, який мав псевдонім «Демон»,  —  сказав Вадим Вітковський, звертаючись, зокрема, до матері і дружини полеглого воїна. — Ми знаємо від побратимів, що Ігор зі своєю бойовою групою захопив два ворожі російські танки. Цей епізод обов’язково знайде місце у  майбутньому виданні».

Гість також передав директору школи Сергію Бричку 10 книг під назвою «Каришківський зошит». Вони про історію місцевої школи і її випускників. Автором цього видання є земляк каришківців заслужений журналіст України Сергій Сай-Боднар.  



Джерело: vn.20minut.ua