Шкільне харчування: 5 років реформи – прозріння, прогрес і виклики.

Шкільне харчування: виклики та досягнення реформи після п’яти років впровадження

З початком нового навчального року тема шкільного харчування знову стала предметом жвавих дискусій в українських родинах та освітніх колах. Цей інтерес, що подекуди навіть перевершує обговорення питань безпеки закладів освіти в умовах війни, пояснюється тим, що в регіонах, де безпекова ситуація стабільніша, питання якості шкільної їжі набуває більшої актуальності. Безумовно, безпека дітей залишається найвищим пріоритетом.

П’ять років тому в Україні стартувала реформа шкільного харчування, покликана змінити підходи до харчування учнів. Впровадження нових державних вимог, до розробки яких автор мав безпосереднє відношення, базувалося на аналізі міжнародного досвіду та передбачало низку викликів. Частина з них була успішно подолана, проте багато старих проблем залишаються актуальними, до того ж з’являються нові. Розширення безоплатного харчування на всіх учнів початкової та середньої школи (1-11/12 класи) створило додаткові виклики.

Ключові напрямки реформи: чого вдалося досягти та що потребує вдосконалення?

Забезпечення учнів здоровими сніданками та обідами в закладах освіти нарешті отримує заслужену увагу. Це стало можливим завдяки послідовній політичній волі, зокрема, першої леді Олени Зеленської. Важливо зберегти це досягнення й надалі.

Поліпшення обізнаності та формування культури здорового харчування серед молоді демонструють позитивні тенденції, що підтверджується відгуками в соціальних мережах. Однак, ефективність цієї роботи значною мірою залежить від виховної роботи в конкретних школах. Деякі навчальні заклади впроваджують креативні заходи, тоді як інші ставляться до цього формально.

Привабливість та смакові якості шкільних страв безпосередньо залежать від відповідальності тих, хто матеріально забезпечує харчування, та професійності кухарів. Перше питання потребує уваги з боку правоохоронних органів, особливо у відповідь на сигнали від учнів та батьків. Друге – пов’язане з якістю навчання кухарів та їхньою матеріальною мотивацією. Хоча повідомляється про навчання 9 тисяч спеціалістів, бракує незалежної оцінки якості цього навчання та інформації про підвищення заробітних плат працівникам шкільних кухонь.

Фінансування та модернізація матеріально-технічної бази системи шкільного харчування набули безпрецедентних масштабів. З державного бюджету виділено понад 14 мільярдів гривень для забезпечення гарячим харчуванням усіх учнів, до чого додаються значні кошти з місцевих бюджетів. Понад 1800 харчоблоків було відремонтовано та переоснащено.

Контроль, норми та майбутнє реформи

Хоча значні фінансові вливання вирішують багато проблем, існує висока ймовірність їх нецільового використання. Для запобігання корупції необхідно посилити громадський контроль за якістю та поживністю харчування в школах. Дотримання нових норм, використання виключно корисних продуктів та здорових перекусів – основа реформи. Держава має створити умови для безальтернативного здорового вибору, повністю заборонивши шкідливі продукти, такі як сосиски, ковбаси, солодощі, консерви, а також обмеживши вміст солі, цукру та жиру.

Відкритим залишається питання контролю за дотриманням цих норм. Держпродспоживслужба, згідно зі звітами, перевіряє переважно санітарно-гігієнічні норми та затверджує меню. Однак, оцінка меню на папері не дорівнює реальній якості страви на тарілці. Інформації про випадки виявлення порушень щодо вмісту інгредієнтів у стравах бракує.

Забезпечення оптимального графіка харчування всіх учнів є складним викликом, особливо коли розміри та пропускна спроможність їдалень не відповідають кількості школярів. Вирішити цю проблему можна шляхом впровадження продуманого графіка перерв, який би дозволяв учням не лише стояти в черзі, а й мати щонайменше 20 хвилин на прийом їжі.

Поліпшення стану здоров’я дітей та, як наслідок, підвищення успішності у навчанні – головна мета реформи. Однак, наразі відсутні дані для об’єктивної оцінки змін у поширеності зайвої ваги, ожиріння, діабету, серцево-судинних захворювань, а також фізичних та когнітивних показників учнів. Бракує експертів та підготовки фахівців для проведення необхідних досліджень.

Незважаючи на всі виклики, реформа шкільного харчування триває. Важливо, щоб усі зацікавлені сторони – батьки, реформатори, освітяни, представники контролюючих органів, громадські активісти – об’єднали зусилля для підтримки змін, які спрямовані на оздоровлення нації.