Потап, Лопата та інші: хроніки барселонських концтаборів.

Критика оточення Зеленського: Від “Ліги сміху” до звинувачень у “концтаборах”

Заяви про “концтабори” та утиски, що лунають від деяких осіб, пов’язаних із оточенням Володимира Зеленського, викликають подив, враховуючи їхнє минуле. Багато хто з тих, хто зараз говорить про страждання, роками був активним учасником шоу-бізнесу, отримував нагороди та високі посади, не цураючись при цьому прибутків від комерційних проєктів.

Цікаво спостерігати за трансформацією поглядів та риторики. Чи свідчить це про невміння президента розбиратися в людях, або ж про бажання оточити себе виключно лояльними особами, які не стануть на заваді певним процесам?

Свобода пересування та “складна система” виїзду

Яскравим прикладом такої трансформації є музикант Потап. На тлі заяв про “концтабори” та небезпеку зустрічей із ТЦК, його висловлювання викликають особливий інтерес. Варто згадати його інтерв’ю Дмитру Гордону, де він розповів про “легальний спосіб виїжджати” з України. За його словами, існує “достатньо складна система” з офіційними дозволами, яку він успішно проходить.

Ця ситуація наштовхує на думку про особливі умови, створені для представників шоу-бізнесу, зокрема “безконтрольні броні” для артистів та їхніх близьких. На відміну від багатьох українців, Потап, здається, не стикається з мобілізаційними проблемами чи фінансовими труднощами. Попри це, він записує відеозвернення, перебуваючи за кордоном, і розповідає про “нелегке виживання” в епіцентрі війни, створюючи образ людини, яка страждає.

“Жертви” та їхня минула лояльність

До кола осіб, які висловлюють схожі настрої, приєдналася родина, відома в медіа як “Вібратор та Лопата”. На сімейному стрімі було висловлено підтримку ще одній фігурі, Поляковій, за її “сміливість” висловитися. Це викликає запитання: що заважало цим особам зайняти чітку позицію раніше, коли відбувалися процеси, що, на думку багатьох, підривали дипломатичну службу та призводили до призначення послів з сумнівною репутацією?

Згадаймо, як “Лопата” цілком влаштовувала кандидатура Ілащук, яка потрапила на посаду посла в Болгарію. Також було озвучено зізнання про відмову від підтримки ідеї щодо активніших контактів із зятем Дональда Трампа, що могло б сприяти кращому позиціонуванню України на міжнародній арені.

Подібним чином, “страждають” від “концтаборів” Зеленського, хоч і не від геноциду, Арестович та Мендель. Обидва, до отримання своїх посад, вважалися маргінальними фігурами зі сумнівною репутацією. Тепер вони часто з’являються на подкастах у всьому світі, розповідаючи про нібито “оргії” та місцеву “Ейфорію”.

Цікаво, що, перебуваючи за кордоном, вони активно критикують українську владу, звинувачуючи її в утисках, хоча самі були безпосередньо причетні до кампаній з дискредитації медіа та масового газлайтингу.

Фінансові проблеми та “жертовність”

На тлі цих заяв, виникає питання про фінансовий стан цих “стражденних”. Дехто з них навіть не має належного одягу для запису відеозвернень, що спонукає до думки про необхідність “скинутися” їм на допомогу.

Цікаво, що колись ці люди “випускали рожеві бульки” над, так би мовити, “джакузі Санича” (імовірно, натяк на певні розважальні заходи або вечірки), а тепер, схоже, висловлюють своє невдоволення, займаючи зручну для себе позицію.

Цей матеріал опубліковано зі збереженням авторського стилю.